как найти закладки Шлиссельбург Amphetamine Розовый

Але-хо-хо! Що тут у нас, народець? Розказуватиму вам сьогодні крутезну історію, як я, наркоман комік, засмоктився амфетаміном і почав шмаляти на пляжі! Взагалі, як тільки я почуваю, що трохи налитувався, у мене виникає мегаідея, і таке завжди виходить. То ж готові до екстазу?

Заготовив я собі купу закладок на цей вихідний, обіцяв собі влаштувати веселу вечірку. І ось вона, довгоочікувана пятнична ніч! Малий, кумик-дистриб'ютор, приїжджає до мене на байку із своїм баяном. І клопітко вибираю для себе дозу мефедрону, щоб дати жару без папараці. Але треба бути обережним, уникати всяких мамонтів, бо тут може вискочити один з них, і приділити мене зайвої уваги. Я ж не маю часу на таких дрянь.

Отож я кидаюся швидкісно курити свою шняжку. І тут, під польотом моїх мірських турбогвинтів, я відчуваю, як цей стимулюючий сплав очіплює моє тіло, даруючи неймовірне екстатичне блаженство. Вечір стає яскравішим, звуки музики мов сексуальні зайчики, що побігли вигадати нові пози. І я, як художник-експериментатор, показую своїм друзям, що таке справжня свобода від уявних меж і стереотипів.

А в якийсь момент, як уже вся компанія відчуває внутрішній адреналін, я пропоную потоваришувати на пляж, щоб розвантажитися від всіх наших "шалених витворів мистецтва". Тут якраз ідеальне місце для величезного веселого шоу. Кругом тільки народ, пляжні парасольки, крихка веселка бікіні і одні штани розміру XXXL. Ну а ми, злих коміків, зі своїми чорними сорочками і вогненними очима, вирішуємо показати всім, як влетіти в неймовірну атмосферу мандрівки по уявних просторах.

На сцені гримить рок-н-ролл, а ми підтягуємося до рок-н-роллу своєю шняжкою. Іноді і шмаляти треба з рокерським задором! Ми рухаємося, як астронавти на місячній поверхні, словно головні герої фільмів про постапокаліпсис. А потім, вирішуючи покорити цілий світ, я починаю свій виступ-імпровізацію. Шоу від наркомана-коміка! Бадьорі глядачі раптом вуетають, особливо, коли я починаю розповідати про свої пригоди з мефедроном.

"Але, діти, не повторюйте мої помилки! Хоч меф тягне на себе як магніт, він же може змінити тебе настільки, що ти починаєш виростати собі роги на голові і розказувати всім про життя на Юпітері!"

Але поки я розповідав крутезну історію, вже смеркало. І ми з командою вирішуємо перетворити пляж в лазурну дискотеку. Музика, світло, танці – все по-дорослому з голлівудським блеском. І тут я, ефектно швидко починаю забувати про свої наркотичні пригоди та віддаюся щасливому пляжному безладдю. Ловлю хвилі екстазу, все літає навкруги, мерехтить, ніби невловима вітрина в нічних вікнах. Ми всі стаємо одним цілим, багатогранним фірмаментом, що палає неможливими кольорами.

Час летить, а я все ще на хвилі ейфорії, підбадьорений своїми наркотичними ілюзіями. Розповідаю афторитетній публіці свої умори, як шукаю цінні закладки на крихкій нічній зорі. І тут, коли сонце починає з'являтися на обрії, ми всі втрачаємо свій адреналін і ветер розвіває наші мокрі волосся врівні з морськими хвилями.

Зморшки від нічних танців та пригод проростають на моєму обличчі, нагадуючи мені про те, що ілюзії сходять на ніч. Але це не кінець, це лише початок нової історії. Мені захотілося втягнути цілий світ у свій комедійний вир, показати кожному, що наркотики – це всього лиш спосіб вийти за межі, відчути усю красу та адреналін життя без обмежень. А ви готові на екстремальну подорож у світ комічного наркозу?

Ау, батяры! Слышьте, приколитесь! Я вам сегодня расскажу, как я позарился на амфетаминчик и залип на работе, просто хдек нереально. Вот топчу шишки и сижу в своей бошечке, вспоминая то, что вчера произошло. Нашел я одну фигу, которую каждый гопник знает, он самый настоящий центровой, шарит в закладках и оружии. Подкатил я к нему, и говорю: "Слышь, брат, а у меня проблема, топтушки нет, окс закончился. Нужно чего-то сильнее, шобы бахнуться, понимаешь?" А он мне, ёптить, говорит: "Братан, не вопрос, у меня есть прикол свежий, амфетаминчик, самый настоящий бензопиракс. Заебательский быдлоштамп, мажор не откажется!" Без раздумий я взялся за дело, деньжат дал, а он меня уже направил в магазин. Там все как в сказке - балансиры, наркоманы, дилеры - хдек полный, просто мэм. Закупился я там на все щели, взял амфета на пару дней вперед, чтобы довольно было. А еще, конечно, парочку шайтан-таблеток взял, шоб на работе не заскучать. Утром я проснулся с ощущением, что голова превратилась в кирпич, а во рту ощущения, как если бы кто-то туда засунул вонючий носок. Но настроение все равно жирное! Я взял свою порцию амфета, загрузил и бац - поехали по воздуху. Работа, как всегда, тянулась, мозги работали как космический компьютер, словно вся вселенная в моих руках была. Реально, мужики, бес катит от такого трипа! Весь день я просто дрочил по заданиям, делал все на автомате, словно машина. Коллеги смотрели на меня с удивлением, а я просто делал вид, что все окей, мол, так и надо блэд. Правда, пару раз мне пришлось хлопнуть пару шайтан-таблеток, чтобы в реальность вернуться, потому что уже началось топтушки. Но все равно, работа плыла, словно второе дыхание, вообще без возни. А потом наступило время обеда, и я с удовольствием вышел на улицу, чтобы накуриться шмали. Стою я такой, курю, а тут подходит один приятель, тоже курит шмали, и спрашивает: "А ты че, брат, такой жизнерадостный сегодня? Что ты бахнул?" Я ему говорю: "Амфета, олень, амфета! Реально, гоняет жесть, лучше некуда!" Вернулся я на работу и понял, что надо было шасть шайтан-таблеток не брать, потому что уже начинает топтушки наваливать. Стало тяжело сосредоточиться, уже не так быстро работали мои мозги. В голове все крутилось, словно цирк, а я уже плавно скатывался в мягкую туманную печку. Но работу все-таки закончил, надеясь, что никто ничего не заметил. А на самом деле, вообще не понятно, что я там делал, словно автомат за меня работал. Провалился я домой, и сел в свою бошечку, пару раз бахнул оксом, чтобы отпустить топтушки. А на следующий день все повторилось снова. Так и пролетели дни, амфетаминчик был в приоритете, работа стала просто фоном для моей наркотической жизни. Но, братва, после нескольких месяцев я вдруг понял, что такую жизнь я не хочу! Ну да, на работе шибко весело и легко, но все остальное стало превращаться в ад. Что-то я начал терять, словно откуда-то забираются подхалимы и похищают мою жизнь. Но я не сдамся, мужики! Меня не сломят чумоданы, я уйду от наркотиков и от этой жизни на верхней пальцевой фаланге. Но это уже другая история, ребята, о которой расскажу позже. Пока что я продолжаю кайфовать на работе, залипая и впадая в топтушки каждый день. Так что, братвы, если вы решили бахнуться, помните, что это всего лишь временный наркоманский фейерверк, а жизнь настоящая - вокруг нас, как мир через окуляр телескопа. Айда, братва, развалимся на софе, наберитесь сил и покажем миру, кто тут главный!